---

  П’ятирічний Юрко, побачивши по телевізору черговий переможний забіг Івана Гешка, попросив батьків замість декількох машинок купити йому маленький прапорець України. Тепер він ганяє по хаті, потім підбігає до бабусі з радісним: «Дайте прапор, я вже виграв!», після чого долає умовне «коло пошани»… І не приховує: «Я хочу бігати так, як дядя Ваня!» Ось це в мініатюрі і є головною соціальною функцією спорту вищих досягнень та його головних героїв. І цю функцію чи не найкраще в Україні тепер виконує незаперечний лідер буковинського спорту останніх років – чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м Іван Гешко, який цілком прогнозовано очолив десятку кращих спортсменів краю 2006 року. Адже хто з хлопчаків не хотів би прославляти державу, не сходити з газетних шпальт і телеекранів та, зрештою, кататися на «Мерседесі» з іменним номером – як «Український Іван Грозний».

– Напевно, з малою ймовірністю помилитися можна припустити, що ти залишився задоволений минулим сезоном?
– Гріх жалітися, звичайно, адже сезон справді видався дуже вдалим. Хоча справжній професіонал рідко буває повністю задоволений своєю роботою – завжди бачить додаткові резерви, що і є запорукою професійного росту і прогресу. Не скажу, що я розчарований другими місцями на Чемпіонаті Європи та Кубку світу, але кожен спортсмен на кожних змаганнях мріє про перемогу.

– Взимку ти ніби був не в найкращій формі, що не завадило виграти Чемпіонат світу, а влітку, «кружляючи» навколо свого кращого результату, привіз з Чемпіонату Європи «срібло»…
– Перемога – це сукупність багатьох факторів. На великих змаганнях, як правило, одразу декілька спортсменів практично в рівній мірі можуть претендувати на перше місце. І тоді в силу вступають різні «дрібнички». Хто з фаворитів матиме перевагу, може залежити від часу старту, тактики, можливих несподіванок на дистанції і навіть від якихось побутових нюансів. Звісно, на Чемпіонаті Європи я націлювався на «золото». Але хіба француз африканського походження Мехді Баала, який не раз вибігав з 3 хв. 30 сек., не міг розраховувати на перше місце? На етапі «Золотої ліги» в Парижі забіг склався «під мене», а на Євро – «під нього». Ми мали зустрітися і на Кубку світу, але Баала до Афін, на жаль, не приїхав.

– Інтернет-чутки подейкують, що у Баали були проблеми з допінг-контролем, через що він і Кубок світу пропустив…
– Я звик довіряти фактам, а не чуткам. Якби це було правдою, я, напевно, помітив би, як мені міняють європейське «срібло» на «золото» (сміється – авт.).

– Після тріумфу на Чемпіонаті світу ти на пару тижнів пірнув у вір передвиборчих перипетій, через що охололи і стосунки з міським головою Миколою Федоруком…
– Вибори – це свого роду політичні змагання. А змагання не мають робити суперників ворогами. Так, я підтримав на виборах мера кандидатуру Валерія Чинуша. Але я, Боже борони, не лив ніякого бруду на його опонентів. Більше того, навіть про наболілі спортивні проблеми в контексті «спортивної програми» Федорука я публічно сказав вже після виборів. Та й не було то претензіями, а швидше пропозиціями. І тепер я із задоволенням констатую, що дещо із сказаного тоді міський голова взяв до уваги. Адже йшлося ж не про мої особисті інтереси, а про інтереси міського і буковинського спорту загалом. Хіба погано буде, якщо Чернівці матимуть сучасні бігові доріжки і зможуть приймати змагання національного рівня в одному з наймасовіших і найпрестижніших у світі видів спорту? Чи запланований Палац спорту втратить, якщо там будуть передбачені і легкоатлетичне ядро та велотрек? Зрештою, це і додаткові надходження в економіку міста – завдяки широким перспективам проводити національні та міжнародні змагання. Тому мені імпонує позиція мого колеги по фракції НСНУ в міській раді і мецената Валерія Чинуша, який після виборів сказав: «Я програв, отже маю стати «в стрій» і працювати на благо рідного міста, як і інші кандидати в мери». А під час «Буковинської милі» вони з Федоруком вже подавали один одному руку як партнери, які хочуть, аби ці змагання стали однією з візиток міста і спортивною окрасою святкування 600-річчя Чернівців. І що в цьому поганого?!

– Ти задоволений собою, як депутат?
– Ну, як депутату мені до чемпіона світу, мабуть, ще далеко (сміється – авт.). Проте я не люблю бути статистом в будь-якій справі. Наразі я підбираю друзів-помічників, які, сподіваюся, допоможуть зробити помітнішою і мою депутатську діяльність. Хоча взагалі я не люблю говорити про політику.

– Тоді давай поговоримо про дівчат. Тебе все частіше можна побачити в журі на конкурсах краси…
– Треба ж тренуватися вибирати наречену (сміється – авт.). Але попереджаю, що запитання про наречених і дівчат мені теж не подобаються. Тож краще повернемося до спорту.

– Гаразд. З планами на наступний сезон визначилися з наставником Георгієм Миронюком?
– Зимовий сезон пропускаємо – готуємося до літнього.

– Традиційно – лише вдома?
– Поки що – так. Перед Новим роком були на зборах на олімпійській базі у Ворохті. Навесні, можливо, потренуємося на одній із високогірних баз в Румунії. Це все-таки набагато ближче, ніж Кисловодськ та інші високогірні спортивні точки. До речі, є перспектива створити кращу в Україні базу для тренувань в умовах високогірря на Буковині. Але це окрема тема.

– Кажуть, ваша група розростається?
– Так, крім призера зимового Кубку Європи Василя Цікала зі Львова, тепер в нашій групі бігає і обдарований та перспективний атлет з Волині Олександр Борисюк. Разом тренуватися веселіше.

– На світському рівні вже багато говорять про палац, який ти будуєш в Кіцмані…
– Я не раз підкреслював, що не маю наміру переїзджати з Буковини, тому хочу, як кажуть, пустити тут глибокі коріння. У Чернівцях мені надали квартиру, тепер хочу побудувати нормальну хату в Кіцмані. Вона не маленька, але до палаців з так званого «царського села» з-під Чернівців явно не дотягує (сміється – авт.). Як Бог допоможе добудувати, запрошу і журналістів на новосілля, щоби не поширювалися нереальні чутки.

– Як щодо відпочинку?
– Цієї осені у мене була найбільша за всю кар’єру спортивна «відпустка». Відпочив і фізично, і морально. Тепер паралельно з тренуваннями по-можливості намагаюся час від часу вибратися кудись в гори – покататися на лижах або просто подихати чистим гірським повітрям. І всім раджу не засиджуватися в квартирах і офісах, бо рух – це життя!

– Ну, і традиційні вітання від спортсмена року…
– Бажаю читачам «МБ» та всім буковинцям щасливо зустріти Новий рік та Різдво Христове. І нехай 2007 рік принесе в кожну оселю лише здоров’я, радість і достаток!