Телефонні новини з Пекіну від Гешка
Приносимо пробачення шанувальникам капітана збірної України з легкої атлетики Івана Гешка та іншим відвідувачам сайту, які шукали тут оперативну інформацію про причини його не виходу на старт попереднього забігу на 1500 м у Пекіні. Через технічні проблеми ми тимчасово не можемо оновити офіційний сайт Івана Гешка, тому змушені виставити інформацію в “Гостьовій”. Аби не було жодних “перекручувань”, офіційно заявляємо, що чутки про допінгові скандали, небажання вийти на старт “щоби не зганьбитися” та інші вигадки різних фантазерів та “шукачів дешевих сенсацій” – просто несинітниці. Іван в олімпійський рік справді мав певні проблеми з ногою, які “нагадали” йому про отриману травму на чемпіонаті світу 2007 р. Доліковував він травму в Італії. На час чемпіонату України 2008 р. проблем з ногою вже не було. Не варто шукати і якісь “особливі” пояснення того, що Іван поступився у Києві земляку Миколі Лабовському. По-перше, Микола – теж спортсмен екстра-класу, і теж з чудовим фінішем, який він блискуче продемонстрував у півфіналі чемпіонату Європи 2006 р. (коли фінішував другим після майбутнього переможця Мехді Баали). По-друге, Іван біг на чемпіонаті України на восьмий день після того, як спустився з високогір’я, а фахівці знають, що на 8-10 дні припадає найбільша фізична “яма”. Лабовський же, навпаки, перебував у чудовій формі. І, за відносно невисокого темпу на дистанції, фінішний відрізок краще вдався Миколі. Те, що Лабовський був більш вмотивованим (йому треба було виконувати олімпійський норматив, а для Івана, який виконав норматив у 2007 р., це був просто “обов’язковий” старт, та й виграти у чемпіона світу – поважний стимул), що на віражі початок фінішного спурту Гешка “підрізав” Олександр Борисюк, – це вже деталі. Спорт тим і прекрасний, що неможливо все наперед передбачити. Що по-справжньому шкода, так це те, що Лабовський так і не зміг дотягнутися до олімпійського нормативу. Сподіваємося і віримо, що йому це вдасться перед Іграми-2012! Отож, Іван готувався до своєї третьої Олімпіади і, звісно, маючи в активі “золото” чемпіонатів Європи і світу та 5 місце на Іграх-2004 в Афінах, не мав наміру бути в Пекіні статистом. Перший тривожний сигнал пролунав в день відльоту до столиці Китаю, коли вже в аеропорту Іван відчув легкий біль в спині. В Пекіні біль посилився і став настільки нестерпним, що декілька днів олімпієць не міг навіть тренуватися. Після перших оглядів лікарі припустили, що може бути навіть хребтова грижа. Але Іван, як кажуть, “рвався у бій”, тому питання щодо його виходу на старт до останнього залишалося відкритим. Далі всі ми бачили трансляцію і чули здивовані запитання коментаторів: “Чому Гешко не вийшов на старт?” Далі пропонуємо пряму мову Івана Гешка, який вийшов на телефонний зв’язок зі столиці Олімпіади: – В принципі я до останнього сподівався, що біль відступить і я таки зможу бігти. Хоча розумів, що ці проблеми, через які декілька днів навіть не міг тренуватися, можуть серйозно вплинути на результат. Біль не давав взагалі прискорюватися, тож зрештою все-таки прийняли рішення не стартувати (звісно, воно узгоджене з лікарями, бо неявка на старт без поважних причин тягне за собою дисциплінарні санкції). В Пекіні мені зробили обстеження МРТ, яке показало, що хребтової грижі, слава Богу, немає, а є зміщення хребця, внаслідок якого сталося защемлення нерва. Звідси і проблеми. До від’їзду з Пекіну хочу ще раз зробити МРТ, а по приїзді додому – проконсультуватися з фахівцями для прийнятя рішення щодо лікування. До остаточного діагнозу та відповідних консультацій з лікарями не можу сказати, скільки часу може зайняти лікування і коли зможу знову повноцінно тренуватися. – Про неофіційні версії невиходу на старт обізнаний? – Не скажу, що я захоплююся чутками. Хоча, звісно, друзі тримають мене в курсі. Після того, як взимку в Києві розповідали байки про те, що я ніби посварився зі своїм тренером Георгієм Миронюком і поїхав сам на навчально-тренувальні збори кудись, куди я зовсім не збирався, тепер я вже нічому не дивуюся. До того ж я “загартований” першоквітневими “качками” (сміється – авт.). Не вважаю за потрібне коментувати все те безглуздя, яке хтось примудряється вигадувати. Разом з тим хотів би висловити вдячність телеканалу “Мегаспорт”, який, як мені повідомили друзі, доволі оперативно спростував всілякі несинітниці. Мені розповіли, що Роман Вірастюк та Олена Говорова в прямому ефірі доволі доступно пояснили, чому людина може не вийти на старт. Це тому, що вони самі були висококласними спортсменами і знають не за розповідями про травми та інші проблеми. Я вдячний всім, хто мене підтримав. Окрема подяка моєму другу і меценату Валерію Чинушу, який підтримує мене і морально, і матеріально. Постараюся віддячити хорошими результатами! – Коли маєш повернутися з Пекіну? – Квиток з Пекіна у мене був на 28 серпня. Якщо вдасться поміняти квиток, повернуся швидше. – Як капітан збірної України з легкої атлетики, ти мав би дбати про оперативну “доставку” Державного прапору нашим чемпіонам та призерам... – Я свою функцію виконав – взяв з собою навіть не один прапор. Хоча тепер це не проблема – майже всі спортсмени беруть з собою на великі форуми прапор. “Оперативно подати” прапор нашим героям не так вже й просто, адже нас, як учасників, не всюди пускають на стадіон – у “Пташиному гнізді” нам відведений спеціальний сектор, який не обов’язково близько розташований до місця “здійснення спортивного подвигу”. Були б медалі – з прапорами проблем не буде (сміється – авт.). До речі, хотів би офіційно привітати наших семиборок Наталю Добринську та Людмилу Блонську. Вони – молочинки! Дуже радий, що їм вдався такий яскравий медальний “дубль”! – Як оцінюєш виступ збірної України загалом? – Думаю, ми виступаємо набагато краще, ніж реально розвинутий спорт сьогодні в нашій державі. Деякі фахівці навіть висловлюють побоювання, що ці олімпійські медалі можуть знову “приспати” нашу увагу до тих гострих проблем, яких в українському спорті, на жаль, чимало. Ми випадково зустрілися з Яною Клочковою на Китайській стіні, і, зокрема, обговорювали і ці проблеми. Ну як ми хочемо боротися за медалі в плаванні, коли у нас басейнів “кіт наплакав”, коли спортивна медицина, спортивні технології пішли далеко вперед, а ми апелюємо практично лише на патріотизм та поважні винагороди за олімпійські нагороди. Але ж шлях до них дуже довгий і тернистий. Таланти треба знайти, створити їм належні умови для тренувань. І система стимулювання має бути комплексною і в окремих частинах доступною і близькою навіть для наймолодших здібних хлопчиків і дівчат – від розуміння, шани і уваги в школі і до реальних пільг при вступі у вузи, забезпечення житлом, поважних преміальних за різні успіхи і т. д. Це довга тема... Тепер декілька слів від заступника голови Чернівецької обласної державної адміністрації Бориса Баглея, який є куратором фізкультурно-спортивної сфери: “Дуже прикро, що Іван через проблеми зі здоров’ям не зміг стартувати в Пекіні, адже не секрет, що з ним пов’язували великі надії. Але він все одно залишається нашим єдиним членом олімпійської збірної-2008, якому – відповідна шана і повага. Ми пишаємося його яскравими перемогами і віримо, що їх попереду буде ще багато! Бажаю йому швидшого одуження і повернення у стрій. Обласна влада зробить все можливе для забезпечення нормальних умов для відновлення та підготовки Івана до наступних спортивних випробувань”. Замість P. S. Враховуючи полеміку навколо питання, чи став тепер Іван Гешко, який не біг в Пекіні, триразовим учасником Олімпійських ігор, нагадуємо: спортсмен, який заявлений на вид, але не вийшов на старт з відома або за висновками офіційних лікарів змагань, вважається учасником змагань.

ВІДЕО Чемпіонат Європи в приміщенні, Мадрид, 2005 р. півфінал та фінал бігу на 1500м (чоловіки) переможець Іван Гешко на сайті legka.ucoz.ua

Гриша, мы всегда с тобой были на ты
по крайней мере, пока тренировались

Для 206. Наталья · kiev · ukraine:
Іван, звісно, не завжди сам набирав відповіді - бувало, телефоном передавав адміністратору або мені. Хоча останнім часом частіше сам і набирав, бо вже має вдома комп’ютер та Інтернет. Сумніваюся, що він виходитиме на зв’язок на сайті з Пекіну. Хоча після виступів - цілком ймовірно.
Якщо Ви хочете "перевірити" чи "справжній Іван" відповідає, можете зробити це через його електронку, яка тут вказується.
Думаю, якби хтось за нього (і без нього, тобто не під диктовку) відповідав, самі адміністратори сайту почистили би ці відповіді
Удачі!

У Чернівцях Олімпійський прапор підняла олімпійська рекордсменка
Буковина приєдналася до Всеукраїнської церемонії підняття Державного Прапора України та прапора Національного олімпійського комітету України саме в ті хвилини, коли 90 тисяч щасливчиків на трибунах пекінського стадіону «Пташине гніздо» насолоджувалися найдорожчою в олімпійській історії церемонією відкриття головних змагань чотириріччя. Олімпійському дійству на Соборній площі у Чернівцях передували показові виступи місцевих майстрів ушу. В цей же час диктор і тренер Любов Слюсарєва розповідала присутнім та випадковим перехожим історію найпрестижніших змагань сучасності, про українську делегацію на ХХІХ Олімпійських іграх в Пекіні, про виступи буковинців на попередніх Іграх тощо. На чернівецькій урочистості з нагоди відкриття Олімпіади в Пекіні були присутні заступник голови обласної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Баглей; Чернівецький міський голова, член Національного Олімпійського комітету України Микола Федорук, рекордсменка Олімпійських ігор, чемпіонка світу та Європи, заслужений майстер спорту України зі стрільби з лука Ліна Герасименко, дворазова чемпіонка світу з велоспорту на шосе, заслужений майстер спорту СРСР чернівчанка Тамара Полякова та її чоловік-львів’янин – дворазовий переможець велогонки миру, заслужений майстер спорту СРСР Олександр Авєрін, провідні спортсмени краю, заслужені тренери України, керівники спортивних організацій міста та області, працівники галузі фізичної культури і спорту з Чернівців та районів області (присутні були і керівники районого спорту з Герцаївського, Сторожинецького, Хотинського районів, а делегація з Заставнівщини не полінувалася навіть табличку з назвою району привезти), гості з України та Молдови – учасники відкритого багатоденного чемпіонату України з велоспорту маунтенбайк, який того ж дня розпочався в столиці Буковини. Серед останніх, до речі, теж було чимало титулованих спортсменів: Алла Бойко з Тернополя – чемпіонка світу серед юніорок з маунтенбайку, Валерія Кононенко (Донецьк) – чемпіонка світу на шосе серед юніорок 2007 р., срібна призерка чемпіонатів Європи та світу серед юніорок 2008 р. та інші. Після того, як юні велосипедистки продемонстрували буковинську гостинність традиційними хліб-сіллю для почесних гостей та команд-учасниць багатоденного Чемпіонату України, з вітальними словами до учасників та глядачів звернулися заступник голови обласної державної адміністрації Борис Баглей та міський голова Микола Федорук. – На трьох Олімпіадах поспіль ми маємо одного учасника – Івана Гешка. Зате кількість реальних кандидатів до олімпійської збірної з кожними Іграми зростає, а кількість зрештою має перерости в якість, тож у 2012 році, переконений, ми матимемо більше представництво в олімпійській збірній України - зазначив Борис Баглей. Почесне право підняти Державний Прапор України та прапор Національного Олімпійського комітету України надали рекордсменці Олімпійських ігор Ліні Герасименко, фіналістці молодіжного чемпіонату Європи в естафеті 4х100 м, кандидату до олімпійської збірної команди України Севіль Ібрагімовій, дворазовому чемпіону України, фіналісту Чемпіонату Європи на дистанції 1500 м, кандидату до олімпійської збірної команди України Миколі Лабовському, майстрові спорту міжнародного класу зі стрільби з лука Максиму Тараненкові, яким допомагали наші юні таланти – переможець минулорічної велогонки серед дошкільнят Миколка Альбота та юна велосипедистка Ангеліна Руссу. Після офіційної частини відбулися спринтерські змагання з велоспорту серед дошкільнят. Так звані «Малі Олімпійські ігри» викликали чи не найбільший інтерес як у засбобів масової інформації, так і у глядачів. Найшвидшим знову виявився постійний чемпіон подібних міні-велогонок Микола Альбота – син колишнього тренера юнацької збірної України з велоспорту на шосе, а нині керівника автобусно-тролейбусного управління Миколи Альботи-старшого. Усім учасникам дитячих велоперегонів голова обласної федерації велоспорту Ілля Руссу вручив пам’ятні презенти. Дійство спільними зусиллями організували облспортвідділ, міськспортуправління, ОЦ ФЗН «Спорт для всіх», обласне відділення НОК України та обласна федерація велоспорту. Довідка Україна на Олімпіаді в Пекіні представлена найбільшою делегацією за всю її історію – 254 спортсмена, 16 спарингів-партнерів і запасних спортсменів, 160 тренерів, лікарів і масажистів, 25 офіційних осіб і членів штабу олімпійської делегації. Чернівецька область на головних змаганнях чотириріччя втретє поспіль представлена одним учасником – це заслужений майстер спорту України, учасник Олімпійських ігор 2000 та 2004 років, чемпіон світу та Європи з бігу на 1500 м, чернівчанин з кіцманськими коріннями Іван Гешко. На літніх Олімпійських іграх буковинці виступали у складі збірних команд СРСР та України у двох видах спорту – легкій атлетиці та стрільбі з лука. Стрільба з лука була представлена на Олімпіаді двічі: 1988 р. – Тетяна Мунтян, 1996 р. – Ліна Герасименко, а легка атлетика – вже 8-й раз: 1960 і 1964 роки – Абрам Кривошеєв, 1968 р. – Валентина Козир (бронзова призерка), 1976 р. – Сергій Сєнюков, 1988 р. – Павло Тарновецький, 2000, 2004 і 2008 роки – Іван Гешко. Крім цього, представляючи інші області, на Олімпійських іграх виступали уродженці Кіцманщини Сергій Кушнірюк (гандбол, чемпіон та срібний призер Олімпійських ігор) та Марія Данилюк (Омельянович, академічне веслування). А уродженець Чернівців Марік Бергер у 1984 році став бронзовим призером Олімпіади в боротьбі дзюдо як представник Канади, де він тепер мешкає. Варто згадати також, що легендарний спринтер Валерій Борзов свого часу майже десять років жив у Чернівцях.

День добрый.
Что-то мне кажется, что здесь отвечает не Иван, а кто-то за него (может даже не один человек).
Например, как-то Ваня говорил, что помнит все свои соревнования без исключения, все поездки.
Чем, тебе, Ваня, запомнился твой первый выезд на соревнования в др.город? (не считая Черновиц, где ты бывал). в каком другом городе после г.Черновцы, ты первый раз выступал, это было 1500 метров? и чем запомнилась поездка?
с уважением,
Наталья.

Для 204. Гість:
Тож не все має стосуватися суто легкої атлетики - за межами легкої теж є життя То просто інформація для ймовірних претендентів на місце в Книзі рекордів України - ось вам орієнтир, - "ласкаво просимо"

Не зрозумів, яке відношення мають передостанні пости з підніманням тулуба до легкої атлетики...

Для 201. Станіслав 00m@ua.fm> · Дніпропетровськ · Україна
Так, Іван включений до складу збірної України для участі в Олімпійських іграх в Пекіні. Плани щодо стартів змушений був скорегувати через проблеми з ногою (наслідки тогорічної травми). З надіями на краще чекаємо наступних стартів!

Для 202. Валерий · Черновцы · Украина
А я це знайшов після
На «Петрівському Ярмарку» встановлено рекорд України
У «Книзі рекордів України» відбулася «буковинська рокировка» - рекорд садгірця Романа Кучерівського з піднімання тулуба з положення лежачи у неділю «переписав» представник Новоселиччини Олександр Васільєв.
Перший офіційний рекорд України в цій номінації був зафіксований 14 жовтня 2004 р. у залі чернівецької ДЮСШ №1, де 52-річний Роман Кучерівський повторив вправу 1000 разів. Тоді рекордсмена зупинила низька температура в залі. Новий претендент на місце у «Книзі рекордів України» Олександр Васільєв, який зволів атакувати рекорд під час «Петрівського Ярмарку», змушений був боротися з протилежною проблемою – спекою. Під час спроби температура повітря була в тіні 32 градуси, а вправу кандидат у рекордсмени виконував під палячим сонцем на стадіоні «Буковина». Навіть глядачів, які, почувши оголошення, прийшли подивитися як встановлюють незвичний рекорд, спека «розігнала» після декількох сотень повторень вправи. Не сильно допомогла і парасоля, яку організатори розкрили над Олександром після першої півтисячі разів. Він частенько просив облити його прохолодною водичкою і повторював, що спека забирає сили. В якийсь момент навіть здалося, що попередній рекорд таки встоїть. Але претендент здаватися не збирався і підбадьорював сам себе думками вголос на кшталт: «До тисячі залишилося всього лише 400 разів, я зроблю більше».
Коли судді оголосили про подолання тисячного рубежу, новий рекордсмен виконав вправу ще декілька разів і хотів було зупинитися. Але присутні «змусили» продовжити: «Давай хоча би 1050!». Ще 10 Сашко накинув до рекорду, звернувшись до дівчини, яка прийшла з ним: «Цих 10 – для тебе». На свій встановлення рекорду він витратив 1 год. 18 хв. і 20 сек.
Отримавши омріяний диплом від «Книги рекордів України», «спортивну» футболку від облспортвідділу та оригінальний презент від студії подарунків «Яблуко», Олександр у першому своєму інтерв’ю в якості рекордсмена зізнався, що не зовсім задоволений результатом: «Якби не ця спека, я міг би зробити як мінімум ще зо 500 разів». І це не «пусті слова», адже ще два роки тому, коли він вперше заявив про намір побити цей рекорд і мав підтвердити слова справою, під час показових виступів до Дня Перемоги виконав вправу на стадіоні в Новоселиці 1527 разів. Зрозуміло, що цей результат, в силу об’єктивних причин, зафіксований лише як рекорд району. Зате є велика ймовірність, що нинішній рекорд – 1060 разів – може протриматися недовго.
Рекордсмен народився 17 березня 1978 р. у с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області. Закінчив місцеву школу. Рік працював у державній службі охорони (спецпідрозділ «Титан»). Зараз навчається заочно у Києві на психіатра-криміналіста.
Залишається додати, що рекорд офіційно фіксували чемпіон світу з бігу на 100 км Сергій Яненко, керівник обласного спорту Георгій Мазурашу, спортивні репортери Сергій Батюк (ТВА) і Ігор Савчин (ОДТРК), молоді тренери Сергій Яненко-молодший і Ніна Юзько, військовослужбовець у відставці Олександр Гоголь, фотограф Василь Кияшко та представник облспортвідділу Костянтин Андроник.

Нашел в субботу на сайте ОДА
Під час «Петрівського Ярмарку» у Чернівцях «штурмуватимуть» «Книгу рекордів України»
Рекорд України з піднімання тулуба з положення лежачи намагатиметься встановити під час свята «Петрівський Ярмарок» у Чернівцях 13 липня 2008 р. мешканець с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області Олександр Васільєв. Він вже давно мріє увійти до Книги рекордів України. І аби довести свою спроможність атакувати рекорд, 9 травня 2006 р. під час показових виступів до Дня Перемоги виконав цю вправу на центральному районному стадіоні у м. Новоселиці 1527 разів. Це, звісно, стало рекордом району. Від Книги рекордів Буковини (представництво Книги рекордів України) «процес контролював» заслужений тренер України, почесний працівник фізичної культури і спорту України Георгій Кіріл.
Сашко народився 17 березня 1978 р. у с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області. Закінчив місцеву школу. Рік працював у державній службі охорони (спецпідрозділ «Титан»). Зараз навчається заочно у Києві на психіатра-криміналіста.
Чинний рекорд встановлений 14 жовтня 2004 р. І дорівнює 1000 разів (за 49 хв. 16 сек.).
Тренується регулярно, але графік тренувань корегує залежно від необхідності працювати по господарству:
«Якщо не сильно навантажений сільськогосподарською роботою вдома, тренуюся двічі на день, – зазначив кандидат у рекордсмени Олександр Васільєв. – Не рахую, виконую вправу на години – десь по годині-дві. Колись читав про рекорд в цій вправі земляка з Чернівців. Потім бачив аналогічний рекорд в «Кунс-камері». Дуже хочу потрапити до Книги рекордів України. Готовий заради цього атакувати рекорд не один раз – до переможного фінішу!»